Довгий час головною проблемою Одеси була відсутність прісної води. Знаковим став вересень 1873 року, коли в місті нарешті запрацював централізований водопровід, прокладений з річки Дністер. До цього моменту одесити залежали від збирання дощової води в підземні цистерни та доставки її водовозами з нечисленних фонтанів, що робило воду чи не найдорожчим товаром у місті. Будівництво Біляївського водопроводу за проєктом англійських інженерів Муррея та Тілтона стало справжнім порятунком і технологічним тріумфом, перетворивши Одесу з посушливого степового порту на квітуче місто-сад.

Розвиток водного господарства міста супроводжувався появою унікальних архітектурних об'єктів. У 1894 році була введена в експлуатацію знаменита Люстдорфська насосна станція, яка забезпечувала водою віддалені райони та дачі. Доступність чистої води змінила все: від гігієни та боротьби з епідеміями до можливості висаджувати знамениті одеські акації та платани. Ці події — від перших англійських труб до появи фонтанів у міських парках — заклали основу тієї затишної Одеси, де морський бриз поєднується з прохолодою прісної води в самому серці міста.