Протягом перших десятиліть свого існування Одеса потерпала від катастрофічної нестачі прісної води. Містяни збирали дощову воду в підземні цистерни (так звані «фонтани»), а відро чистої води іноді коштувало дорожче за пляшку вина. Справжнім порятунком і технологічним тріумфом стало завершення будівництва Дністровського водоводу у вересні 1873 року.

Це була грандіозна подія: Одеса стала першим містом у країні, яке отримало сучасну систему водопостачання з річки, розташованої за 40 кілометрів. Англійські інженери та місцеві майстри проклали труби через солончаки та плавні, встановили найпотужніші на той час парові насоси та звели величні водонапірні вежі. Поява дністровської води не просто покращила побут — вона дозволила Одесі перетворитися на квітучий сад, закласти Олександрівський парк і назавжди забути про засуху. Відтоді знаменита фраза «не фонтан» набула свого історичного значення: так казали про воду, яку привозили з інших джерел, якщо вона була гіршою за ту, що текла з чистих міських фонтанів.