Так обурюються підлеглі Ігоря Плахути, командувача Сил територіальної оборони. Особовий склад цього роду військ вважає, що їм негайно потрібні зміни і реформування та заміна людини, яка цінує підлеглих лише на словах та перед камерами.

Неправильно, вважаю, говорити, що тепер територіальна оборона зовсім не територіальна, бо, як правило, бійці цього роду військ воюють не біля дому, а там, де зараз необхідні бійці. Але ж територія України вся потребує захисту і територіальні оборонці мають боронити її там, де це необхідно. Тож територіальна оборона виконує свої прямі обов’язки. Але створювалася ТрО саме з метою захисту тих місць, де живуть бійці цих підрозділів. Але вже з літа 2022 року концепція змінилася. Може, якби в армії було достатньо людей, цього б не сталося, і черкаське чи луцьке ТрО продовжувало готуватися до можливого нападу з кордону та нести службу довкола цих міст. Але, і це давно не секрет, ТРОшниками, те що називається, затикають діри на лінії вогню, прикомандировуючи їх до бойових підрозділів, яким не вистачає своїх людей, щоб тримати оборону. Так і пішло. Саме тому бійці ТрОшних підрозділів говорять про себе, що їх "в карти програли" і тому вони опиняються там, де не мали б…

З  2022 року, після того, як противника вдалося відігнати від Києва, Чернігова, Сум, почалися розмови, що територіальну оборону потрібно розформувати, а людей передати в бойові бригади. І це було б правильно, - так досі вважають офіцери, які воювали на різних ділянках фронту і бачили трошників у смузі своєї відповідальності.

Зараз ситуація загострюється у зв’язку з тим, що ці підрозділи досі воюють здебільшого як прикомандировані, з якими не дуже рахуються, яких не дуже жаліють. Саме цей рід військ чомусь не реформували у корпусну систему. А командувач сил ТрО – людина, чия репутація напряму пов’язана з розгоном мітингувальників на Майдані у грудні 2013 року. Це доведений факт, який обурює тих, хто служить у ТрО, як і те, що Ігор Плахута, який отримав звання генерала ще за часів Ющенка, під час російсько-української війни не командував жодним підрозділом української армії, не має бойового досвіду, крім того ж самого намагання розігнати Майдан. Але і той досвід не на його користь – бо він же не зміг цього виконати. Беззбройні люди, які стали боронити свої переконання, виявилися сильнішими за силовика того часу, який готовий був виконати злочинний наказ Януковича… Але з часом він не тільки увійшов до лав славетних Збройних сил України, а й очолив сили, де переважна більшість – ті самі добровольці з Майдану!

Декілька днів тому з’явилися оповідки про те, що робиться у Силах територіальної оборони, написані людиною, яку командування в прямому сенсі слова вижило зі служби. У метафоричній формі автор описує порядки та закони, заведені у теперішній ТрО. Тим, хто продовжує служити, вони дуже до вподоби. Але ми розпитали дотичних до служби в ТрО людей не тільки про командувача, але й про те, як обходяться з особовим складом. Ми не можемо називати тих, хто надавав свої думки, але запевняємо, що всі вони – зсередини цих Сил.

"СИЛИ ТрО ПЕРЕТВОРИЛИСЯ НА "ДОНОРІВ" ДЛЯ ІНШИХ РОДІВ ВІЙСЬК, ЖОДЕН КОМБАТ ЧИ КОМБРИГ НЕ ОТРИМАВ ЗВАННЯ ГЕРОЯ УКРАЇНИ"

"21 листопада ми відзначатимемо 13-ту річницю від початку Євромайдану, який переріс у Революцію Гідності. Багато учасників тих подій нині воюють на фронті. Здебільшого це цивільні люди, які ніколи не бачили себе в армії, але взяли до рук зброю заради захисту своєї країни.

- А ви уявіть, як воно: служити у війську і знати, що твій командир розганяв Майдан, а ти стояв по інший бік барикад? Про які спільні цінності ви кажете? — запитує військовослужбовець однієї з частин Сил ТрО.

"Плахута має піти!" – усвідомлення цього факту відчувається особливо гостро напередодні чергової річниці Майдану.

- А чому нас порозкидали по лінії фронту? Де наше управління бригадами? Чому інші можуть воювати самостійними підрозділами, а наш батальйон і навіть окремі роти — завжди придані? Чим ми гірші? — обурюється інший боєць одного з батальйонів бригади ТрО, який жодного разу в житті не бачив свого командира.

Це ще одне питання, яке ставлять як рядові, так і командний склад підрозділів ТрО.

Сили Територіальної оборони потребують негайного та глибинного перезавантаження. Нинішнє командування на чолі з Ігорем Плахутою демонструє слабкий менеджмент, відсутність авторитету та неспроможність захищати інтереси власних підрозділів. Ситуація ускладнюється бекграундом командувача: його участь у розгоні Майдану підриває довіру особового складу та унеможливлює його роль як повноцінного лобіста інтересів ТрО. Ця репутаційна травма тягне на дно всю структуру.

Замість захисту своїх людей, командування сповідує токсичний радянський стиль управління, побудований на крику, приниженні та небажанні чути підлеглих. Грамотних і розумних офіцерів витісняють із системи, замінюючи їх на "зручних" керівників. За таких умов відбувається критичний відтік кадрів, а виростити нових професіоналів у прогнилій системі практично неможливо.

Сили ТрО перетворилися на "донорів" для інших родів військ. Цілісні бригади, батальйони та навіть боєздатні роти безжально розривають на шматки, позбавляючи військових можливості воювати злагодженими колективами під керівництвом своїх командирів. ТрО залишається єдиним родом військ, що не перейшов на корпусну систему, продовжуючи існувати в застарілій, неефективній парадигмі.

При цьому ставлення до підрозділів вкрай несправедливе: якщо військові ТрО у складі Сухопутних військ здобувають перемоги, заслуги приписують іншим; якщо ж втрачають позиції — усю провину перекладають на ТрО. Хоча підрозділи ТрО воюють з перших днів повномасштабного вторгнення, за цей час жоден комбат чи комбриг не отримав звання Героя України. Це яскравий індикатор зневажливого ставлення вищого командування до своїх бійців".

"ШТУРМ МАЙДАНІВЦІВ МАВ ВІДБУТИСЯ ОДНОЧАСНО З ДЕКІЛЬКОХ СТОРІН: З ВУЛИЦЬ МИХАЙЛІВСЬКОЇ ТА КОСТЬОЛЬНОЇ І З ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПЛОЩІ"

"По обіді на Майдані вже було людно. 10 грудня 2013 року в Києві видалося вогким та сірим — ще один похмурий день революційної зими. Попри погоду, люди збиралися на площу, щоб вберегти головну сцену та наметове містечко від незаконних дій силовиків, які виконували накази злочинного режиму Януковича. Серед натовпу, ближче до лінії зіткнення, походжав кремезний чоловік. Він привітно всміхався кожному зустрічному, ніби щиро бажав добра всім присутнім.

Штурм мав відбутися одночасно з декількох боків. Внутрішні війська та "Беркут" заходили з Європейської площі, вулиць Михайлівської та Костьольної, намагаючись повністю зачистити центр Києва. Ще одним напрямком була вулиця Інститутська. Лінія протистояння проходила безпосередньо під пішохідним мостом, а споруджені під ним барикади отримали назву "Львівська брама".

Її тримали найбільш досвідчені сотні Самооборони Майдану — ті самі, які першими сформують добровольчі батальйони під час АТО, а їхні воїни вже ветеранами повернуться до війська в лютому 2022-го і стануть кістяком Сил територіальної оборони України.

Чорна шапка з каракулю видавала генеральське походження сірого, мов тінь, чоловіка. Люди дивилися на нього з відвертою огидою, а він видерся на парапет під пішохідним мостом, затесався між зеленими жилетами з написом "Преса" і пильно вдивлявся у натовп, ніби хотів порахувати всіх присутніх.

Попри гнітючу чорну колону силовиків, серед оборонців Майдану панував дух свободи та рішучості. З оберегів — лише помаранчеві будівельні шоломи та хрест із розп’яттям на тлі синьо-жовтого прапора. От і все.

По інший бік — сотні міцно стиснутих щелеп, гострі вилиці та пульсуючі скроні. У захисних наколінниках та шкіряних безпалих рукавицях вишикувалися бійцівські пси правоохоронної системи, навчені розсікати та шматувати натовп. За ними, переминаючись із ноги на ногу, стояли солдати внутрішніх військ, чиїм завданням було хапати та садити людей в автозаки.

- Так це ж генерал Плахута! - вигукнув хтось із мітингувальників.

Тоді ще маловідомий керівник внутрішніх військ, якому Янукович довірив зачистити Майдан, а нині — командувач Сил територіальної оборони ЗСУ, різко зупинився, втягнув шию у комір куртки, розвернувся і зник за спинами силовиків. Він пішов, щоб повернутися: штурм розпочнеться близько першої ночі.

…Це було жорстке побиття. Понад 50 людей зазнали поранення. Але попри зусилля Плахути та інших силовиків Януковича Майдан встояв. Організовані дії сотень Самооборони дали змогу протриматися до ранку, аж допоки з першими поїздами метро на Майдан Незалежності не повернулися тисячі киян, які не бажали віддавати владу злочинцям та їхнім посіпакам".

- Ти що, мене вчиш? - загарчав Лев.

- Ні. Тебе вже ніхто не вчить. Тебе просто обходять, як яму на дорозі. Хто мудріший, той об'їжджає тихо. Хто молодший, той падає в тебе разом із возом, - влучно підсумовує полковник у відставці".

"ТЕРИТОРІАЛЬНА ОБОРОНА – ДРУГИЙ ЗА ЧИСЕЛЬНІСТЮ РІД ВІЙСЬК"

"Усі наявні успіхи Сил ТрО - це результат не завдяки, а всупереч існуючому керівництву. Вони тримаються на ентузіазмі потужних командирів на місцях, які здатні самостійно забезпечувати підрозділи, створювати горизонтальні зв’язки та давати результат. Однак командування сприймає таку ініціативу вороже. Ефективні команди штучно руйнують, а лідерів висмикують і переводять в інші частини.

Яких змін потребують Сили ТрО?

Військам потрібен сучасний, харизматичний командир із бездоганним бекграундом. Лідер, який матиме силу та бажання відстоювати інтереси ТрО, захищати своїх людей і бути рушієм позитивних змін. Для побудови нової якісної системи управління необхідно відкрити кар’єрні ліфти для сучасних, освічених і чесних офіцерів.

Нова філософія управління має базуватися на таких принципах:

Ефективність штабної роботи вимірюється виключно результатами на полі бою.

Бойовий досвід як обов’язкова умова. Кожен офіцер вищого штабу повинен мати реальний досвід фронту вже під час повномасштабного вторгнення. Фронт - це складне математичне рівняння з постійними змінами, де кабінетні шаблони не працюють. Люди, які пройшли бої, мислять інакше: вони креативніші, гнучкіші та здатні ухвалювати максимально ефективні рішення після ретельного аналізу.

Компетентність замість регалій. Усі присвоєні в минулому ордени керівництво має скласти в коробку до перемоги. Оцінка кадрів повинна базуватися виключно на рівні компетенції, доброчесності та психологічній стійкості, а не на званнях. Кожен штабіст має стати справжнім побратимом для командира на місці.

Щоб повністю розкрити потенціал Територіальної оборони - другого за чисельністю роду військ - необхідно зібрати всі бригади, батальйони, роти та окремі розрахунки в єдиний управлінський кулак. Потрібно припинити "латати діри" на фронті нашими підрозділами.

Сили ТрО мають унікальний кістяк: від солдатів до полковників, які здобули досвід і звання безпосередньо під час бойових дій. Якщо припинити їх розпорошувати, дати можливість сформувати власну екосистему управління та забезпечити базовими ресурсами, ТрО покаже в рази вищу ефективність. Наша найбільша конкурентна перевага - потужний цивільний багаж знань та навичок особового складу.

Дух добровольців 2014 нікуди не зник, як і дух Майдану, який допоміг встояти тоді, допоможе і зараз. Він просто прихований за втомою, накопиченою за ці роки важкої боротьби. Якщо до командування прийдуть адекватні професіонали, в Сил ТрО на один фронт стане менше, і тоді ми покажемо свою справжню міць на полі бою".

 Віолетта Кіртока

Источник