В Україні обмін майном можливий не лише у приватних домовленостях, а й за офіційним договором міни (бартер). Такий документ визначає права та обов’язки сторін, порядок передачі майна і навіть можливу доплату у разі різної вартості обмінюваних товарів.

Про те, що таке договір міни, як він укладається та в чому його особливість, пояснили фахівці Безоплатної правничої допомоги.

Що таке договір міни та в чому його переваги

Згідно зі статтею 715 Цивільного кодексу України, щоб офіційно обмінятись певним майном українцям потрібно укласти договір міни (бартер). За цим документом, кожна сторона передає іншій товар у власність в обмін на свій. При цьому кожен учасник одночасно є продавцем того, що віддає, і покупцем того, що отримує. 

Якщо обмінювані товари мають різну вартість, договір може передбачати доплату. Право власності на товари переходить до нового власника одночасно після виконання всіх умов обміну, якщо інше не передбачено договором або законом.

Договір міни також може передбачати обмін товарів на роботи або послуги. Після укладення договору сторони втрачають право власності на передане майно та набувають його на отримане в обмін.

Однак не всі обміни вважаються договором міни. Наприклад, це не стосується:

• векселями з різними сумами; 
• обміну товару на послуги з його перероблення;
• обміну товару на відступлення майнового права; 
• житловими приміщеннями, орендованих наймачами;
• обміну речами лише для користування або володіння;
• неякісного товару, придбаного фізичними особами у роздрібній мережі.

Договір міни, подібно до договору дарування або купівлі-продажу, передбачає одночасну передачу права власності на два об’єкти. Така угода зазвичай дешевша та простіша в оформленні, оскільки зазвичай бере участь невелика кількість сторін, а передача прав відбувається в рамках одного документа для обох об’єктів.

Чи можуть українці помінятись земельними ділянками

Також закон регулює обмін земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Власники таких земель можуть використовувати їх як для особистого або фермерського господарства, так і для товарного виробництва без зміни цільового призначення. Вони також можуть обмінюватися ділянками між собою.

Обмін державних або комунальних земель у масиві можливий лише за умови, що нормативна грошова оцінка ділянок однакова або різниця не перевищує 10%. Власники та орендарі земель можуть тимчасово обмінюватися правами користування через договори оренди або суборенди.

Особа, яка користується значною частиною масиву земель (не менше 75% площі), має право орендувати інші ділянки або отримати їх у суборенду, якщо передає свої ділянки на тих же умовах і на той же термін. Право оренди оформлюється відповідно до Закону України "Про оренду землі".

Орендар може передавати орендовану ділянку або її частину в суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором або є письмова згода власника. Якщо протягом місяця власник не заперечує письмово, орендована ділянка може бути передана в суборенду. 

Умови суборенди не повинні суперечити договору оренди, а строк суборенди не може перевищувати термін основної оренди. Припинення договору оренди автоматично припиняє і суборенду. Договір суборенди підлягає державній реєстрації та може бути нотаріально посвідчений за згодою сторін.

Источник