На початку 19 століття в Одесі налічувалося лише кілька десятків кам'яних будинків. Перші будівельники міста жили переважно в землянках і напівземлянках. Але існував і більш оригінальний вид житла – печерні будинки.

Про це пише видання "Цікава Одеса".

Життя в печерах

Споруджували печерні будинки в пластах черепашнику переважно рибалки вздовж узбережжя, від Ланжерона в бік великого Фонтану, і каменоломні. Спочатку будинки-печери зустрічалися і в межах міста, але з часом залишилися тільки на берегах Куяльницького і Хаджибейського лиманів. У таких будинках були свої плюси і мінуси. З плюсів: круглий рік – стабільна температура 13-15 градусів, Необмежена площа житла, адже можна було використати як кімнати безкраї простори катакомб, в цих будинках були і печі, і колодязі, і кухні і хліви для домашніх тварин і птахів.

Складнощі життя в печерах

Сусідами жителів печерних будинків були вогкість, цвіль, грибок і морок. Життя в печерних будинках, втім, як і робота в катакомбах, були небезпечні. Нерідко траплялися обвали, іноді з летальними наслідками.

Шкодова гора

Печерне місто на Хаджибейському лимані існувало ще в двадцяті роки двадцятого століття. Пізніше діти і онуки каменоломів прилаштовували зовні до печер додаткові кімнати. У такий спосіб виходили будинки. І зараз на Шкодовій горі можна побачити залишки печерного міста і побувати в житлових будинках, які мають вихід в печери-катакомби.