У поточному році проєкт компанії «Водень України» отримав грант у рамках європейської програми, що співфінансується Міністерством закордонних справ Британії, пише Успіх in UA.

Слід зазначити, що у 2020 році Європейська комісія анонсувала плани щодо виробництва водню. Передбачалося, що до 2030 року Євросоюз підтримає виробництво 80 ГВт потужностей генерації так званого зеленого водню. 40 ГВт мали збудувати у країнах блоку і стільки ж – в інших державах з перспективою експорту в ЄС. Особлива увага приділялася зокрема Україні, де планували підтримати 8 ГВт потужностей з виробництва «зеленого» водню. У країні з’явилася низка ініціатив щодо розвитку водневої енергетики.

Великобританія профінансує 70% вартості комплексного техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) будівництва заводу, решту покриє компанія. Ідеться про ТЕО будівництв електролізерного заводу, вітрової та сонячної електростанцій і водневого трубопроводу, який сполучить Україну із споживачами в ЄС.

«Це буде щось на кшталт підземних газових сховищ, але в традиційних газових сховищах водень зберігати не можна, бо він весь вийде на поверхню. Сольові ж пласти настільки щільні, що не пропустять молекул водню», – пояснює гендиректор компанії.

Наявність комплексного техніко-економічного обґрунтування дасть компанії можливість залучити зовнішні інвестиції для будівництва заводу.

У 2021 році зареєстроване в липні 2020 року ТОВ «Водень України»  також придбало поблизу міста Рені земельну ділянку для будівництва заводу і не лише для нього. Аби водень отримав статус «зеленого», електроенергія для його виробництва має бути отримана винятково з відновлювальних джерел – сонця, вітру або води (гідроелектростанції). Через це, крім електролізної установки, на своїй ділянці компанія будуватиме ще й вітрову та сонячну електростанції.

Перед встановленням вітроелектростанції зазвичай проводять так звану вітровимірювальну кампанію: упродовж року за допомогою різних приладів фіксують швидкість та напрямок вітру, температуру повітря, вологість і тиск. Ярослав Криль пояснив, що ці дані дозволяють розрахувати обсяг потенційно виробленої електроенергії, підібрати конкретний тип вітрогенераторів і визначити, як краще їх розташувати, щоб отримати найбільше енергії. повідомляє yug.today

«Ми вирішили, що маємо унікальний шанс зробити всі дослідження і підготуватися до реалізації проєкту поки йде війна. Ми встановили щоглу і завершили вітровимірювальну кампанію. Усі попередні дослідження дали нам змогу взяти участь у грантовій програмі», –розповідає Ярослав Криль.

Загалом проєкт компанії «Водень України» передбачає будівництво сонячної електростанції потужністю 120 МВт, вітрової електростанції потужністю 80 МВт та електролізної установки потужністю 100 МВт. На першому етапі планують виробляти 7-8 тис. тонн водню на рік – 400-750 тонн щомісяця. Для виробництва кубометра водню потрібно 1,5-2 літри води та 4,5 кВт-год електроенергії.

На жаль, внаслідок ворожих обстрілів інфраструктура компанії значно постраждала, тому питання фінансування ускладнилося:

«Раніше ми фінансували проєкт з нашого бізнесу у сфері відновлювальної енергетики. На жаль, усі наші об’єкти в Запорізькій області або зруйновані, або тимчасово окуповані. Бюджету на підтримку проєкту було недостатньо для того, щоб дійти до фінального інвестиційного рішення», – додає гендиректор компанії.

На заводі також планують виготовляти супутні продукти – кисень та метанол, каже Ярослав Криль:

«Ми подаємо в електролізер струм і молекула води розділяється на водень та кисень. Кисень можна використовувати в будівництві, медицині, аграрній сфері, наприклад, для розведення риби. Водень – це енергоносій майбутнього, який можна використовувати як альтернативу газу або як сировину для виробництва аміаку з подальшим виробництвом добрив або метанолу».

Компанія почне будувати завод через два роки, після проведення досліджень. На такий же термін закладене грантове фінансування від уряду Великобританії. За розрахунками 2021 року, інвестиції в будівництво підприємства, потужностей відновлюваної енергетики та інфраструктури для транспортування продукції становитимуть 300-400 млн євро. Однак точніші цифри будуть зрозумілі після завершення досліджень і техніко-економічного обґрунтування.

«Нещодавно Єврокомісія створила «Водневий банк», який проводить аукціони на підтримку водневих проєктів. Вигравши такий аукціон та отримавши контракт на десять років щодо гарантійного викупу водню або продукції з водню, можна спокійно отримати кредитне фінансування», – додає він.

Особливістю водню є те, що він має найменшу молекулу серед усіх хімічних елементів. Це означає, що він може проникати через інші матеріали, навіть залізо. Тому, на відміну від природного газу, традиційні сталеві трубопроводи не підходять для його транспортування в чистому вигляді.Водень можна транспортувати трубопроводами з поліетилену. Його також можна змішувати з природним газом у концентрації до 20% і транспортувати газопроводами без їх модернізації. Це питання активно вивчають в Україні та ЄС. Крім того, водень можна перевозити морем та сухопутними шляхами.

«У нас є чотири варіанти транспортування водню: автотранспорт, залізниця, морський транспорт і трубопровід. Звісно, найдешевшим видом транспортування є трубопровід. Морські перевезення дешевші за автотранспортні та залізничні, проте трохи програють у швидкості доставки. Наприклад, з Рені до Німеччини баржа буде йти понад двадцять днів», – пояснює гендиректор компанії.

Український водень може конкурувати на європейському ринку вже зараз, коли йдеться про зріджений продукт для заправки автомобілів. За словами генерального директора «Водень України», на заводі можна досягти собівартості виготовлення водню 5 євро за кілограм, а за певних умов – і 4,5 євро.

Однак, керівник компанії «Водень України» наголошує, що якщо українські металурги захочуть реалізовувати продукцію на ринку ЄС, то їм доведеться або реконструювати виробництво, щоб заміщувати природний газ воднем, або платити додаткові податки:

Низка європейських підприємств уже задумується над переведенням своїх виробництв на «зелену» енергію. Наприклад, металургійний завод у Кошице (Словаччина) хоче перейти з коксу на водень та імпортувати його із заводу, який українська компанія планує побудувати в Закарпатській області. В Україні на різних стадіях реалізації є щонайменше три публічні проєкти з виробництва водню. Крім заводів в Одеській та Закарпатській областях, схоже підприємство планують запустити на Львівщині. Усе це – приватні ініціативи.