На території Бородінської громади Болградського району знаходяться більше 15 скіфських курганів (біля селища Бородіно, сіл Богданівка, Весела Долина, Миколаївка та інших). Один з найвідоміших – поряд з селищем Бородіно. Там у 1912 році було знайдено скарб, який датується початком другої половини ІІ тис. до н.е.

Скарб містить у собі предмети зброї: шість кам’яних відшліфованих нефритових бойових сокир, два срібних і бронзових наконечника спису та одну втулку від спису, бронзовий з золотою накладкою кинджал, масивну срібну булавку, три навершія булав з мильного каменю.

Знайдені предмети відносяться до різних культур: списи більш характерні для поволжського Турбинського могильника, булави властиві для Північного Кавказу, булавка і кинджал – для егейської цивілізації, нефрит зовсім невизначеного походження. Вчені припускають, що усі ці предмети з’явились в однієї людини, скоріше за все, після воєнних походів або після пограбувань поховань (таке бувало і у давні часи). Подібні предмети знаходили в басейні Дунаю: в Угорщині і Чехії. Форми списів типові для Сходу Закавказзя, вони зустрічаються у розкопках Північного Кавказу, що свідчить про зв’язки племен.

Найважчий спис має довжину 34,1 см і важить 519,1 г, виготовлений з високоякісного срібла 916 проби. Другий спис менших розмірів важить 280,8 г, вироблений із срібла 400 проби: сплав нікелю та міді. Спектральний аналіз металу спису визначив джерело надходження металу: Нікольське родовище срібла і Приуралля. Списи, які технічно складаються з пера, втулки, вушок й петлі, цілком відлиті в двосторонніх ливарних формах. Ця техніка лиття говорить про певний рівень розвитку тодішньої відливки. Спочатку круглий стержень пера був відкований і перероблений в чітко виступаюче ребро. Леза списів були відтягнуті і добре проковані. Кінцівки лез заточені не повністю, а лише в верхній, ближній частині пера. Скоріше за все, срібні списи берегли й намагалися при заточуванні не втрачати дорогого металу. Після відливу поверхня списів шліфувалася, невідомий майстер прибрав усі ливарні шви, поверхню зарівняв та відшліфував. На поверхні пера першого спису і трьох втулок нанесений орнамент. Робилося це мініатюрними плоскими й круглими чеканами. Усі втулки списів прикрашені тонкою нарізкою та інкрустовані листовим золотом 750 проби. Орнаменти виконані в однаковій техніці й однаковими художніми прийомами. Спочатку майстер чеканив узори на срібній основі спису, потім на орнамент накладалась дуже тонка золота пластина, настільки тонка, що на інкрустацію усіх трьох втулок було витрачено трохи більше 5 г листового золота. Виготовлення тонкого листового золота теж було непростим. На золоту накладку вдруге наносили візерунок, в усіх деталях повторюючи орнамент, нанесений на срібну основу спису. Виходило, що усі лінії на золотій пластині відповідали лініям, нанесеним на срібло. Золото заповнювало поглиблювання в сріблі і сприяло закріпленню золотій пластині на списі. Ця технологія була відома вже в стародавніх культурах Передньої Азії. Дорогий характер матеріалу і ритуальність захоронення дозволяють сказати, що ці предмети належали знатній людині.

Источник