Безпекова угода: крок до миру чи «легітимізація війни»?

 

30 березня 2026 року у Києві відбулася подія, що заклала фундамент довгострокового стратегічного партнерства: Президент України Володимир Зеленський та тимчасовий прем'єр-міністр Болгарії Андрей Гюров підписали двосторонню Угоду про співробітництво у сфері безпеки. Документ, розрахований на 10 років, передбачає не лише військову підтримку, а й спільне виробництво зброї, обмін розвідданими та допомогу в енергетичній безпеці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Однак уже 1 квітня на позачерговому засіданні болгарського Парламенту ця угода стала об'єктом атаки з боку партії «Відродження». Лідер політсили Костадін Костадінов вимагав негайного розірвання документа, апелюючи до того, що тимчасовий уряд нібито «не має достатньої парламентської легітності» для таких кроків. Попри те, що спроба скасувати угоду провалилася, риторика «Відродження» перейшла межі політичної дискусії, перетворившись на потік відвертої дезінформації.

«Україна вбиває болгар»: мовою кремлівських методичок

 

Виступи депутатів від «Відродження» того дня більше нагадували ефіри російських пропагандистських ток-шоу, ніж парламентські дебати. Костадінов дійшов до абсурдних звинувачень, заявивши, що за час війни Україна нібито «вбила від 5 до 7 тисяч болгар».

 

«Українська фашистська влада проводить політику геноциду... Ми повинні повернути Південну Бессарабію Болгарії», — заявив політик, фактично повторюючи російські наративи про «захист меншин» та територіальні претензії.

 

Його колеги підхопили цей тон:

 

• Ангел Георгієв згадував маніпулятивні репортажі 2015 року про «голодних болгар в Україні» та обіцяв «втрутитися» у захист меншини, коли партія прийде до влади.
• Златан Златанов та Івелін Парванов вдалися до найгірших форм історичних маніпуляцій, порівнюючи сучасних українців із катами Бабиного Яру.

 

Ці заяви не просто спекулятивні — вони небезпечні, оскільки штучно розпалюють ворожнечу між двома народами, що мають багатовікову спільну історію.

(Посилання на стенограму пленарного засідання Болгарського народного зібрання від 01.04.2026: https://www.parliament.bg/bg/plenaryst/ns/55/ID/11120)

 

Між словами та діями: де реальна допомога?

 

Попри гучні заяви про «захист болгарської меншини», реальність демонструє зворотне. Від початку повномасштабного вторгнення РФ представники «Відродження» не були помічені в жодній значущій гуманітарній акції на території Української Бессарабії.

Водночас Одеська область, де проживає найбільша болгарська діаспора, постійно приймає представників інших болгарських та європейських політичних сил. Саме вони, а не «професійні патріоти» з проросійської партії, привозять генератори, продукти харчування та медикаменти, реально допомагаючи громадам виживати під обстрілами російських ракет.

 

Цинізм ситуації полягає в тому, що закиди про «втягування Болгарії у війну» звучать від тих, хто фактично виступає на боці агресора. Використання долі етнічних болгар як «виборчого палива» є прямим підігруванням Кремлю, який прагне послабити єдність Європи та позбавити Україну підтримки.

Чи повірить болгарське суспільство в ці маніпуляції 19 квітня — питання відкрите. Проте очевидно одне: справжній захист інтересів болгарської меншини в Україні лежить через підтримку стабільності, миру та територіальної цілісності обох держав, а не через підтримку тих, хто прагне їхнього розколу.